Торф’яні компости

Торф’яні компости.  Добре мінералізований торф можна використовувати як добриво, проте ефективність його дуже низька.  Щоб перевести важкодоступні поживні речовини в легкозасвоювані форми, його компостують з добривами, багатими на мікрофлору; гноєм, фекаліями, гноївкою, сечею тощо. Залежно від ступеня розкладу торфу і навколишньої температури процес компостування триває від 3 до 6 місяців.

Оптимальні умови для компостування cтворюються влітку при вологості компосту 60-70%. Сухий компост з вологістю 40-50% може погіршувати водний режим грунту і рослин, тому правльний підбір компонентів і оптимальні режими компостування - основа виробництва якісних компостів.

В процесі компостування його складові піддаються гниттю (без повітря - анаеробна) і розкладу (при достатньому вмісті кисню - аеробно). Гниття відбувається із виділенням продуктів обміну речовин:  метану, сірководню, аміаку, масляної кислоти, індола і скатола. Розклад - ціленаправлене перетворення речовин органічного походження аеробними мікроорганізмами, які одержують життєву енергію не від сонячного світла, а від окислення вуглецю в двоокис вуглецю.

Розклад - багатоетапні непреривні процеси. На різних їх етапах сімбіозне перетворення мікроорганізмів в складові компосту триває до тих пір, доки продукт розкладу не стане субстанцією для функціонування наступної популяції мікроорганізмів. Сам розклад компонентів компосту проходить п’ять фаз:

1. фазі розкладу, або попередньому розкладу характерний швидкий нагрів в середині  кагату нерідко до 70 оС. Вона проходить за участю грунтових організмів, які використовують для свого живлення легко розкладені  білки і цукри. Починаючи із  40оС і вище теплолюбиві гриби і спороутворюючі мікроорганізми розкладають целюлозу в жири, а підвищена температура знижує схожість насіння бур’янів, зменшуючи негативну дію хвороб та шкідників. рН компосту знижується. Основна участь в проходженні фази розкладу належить грунтовим організмам - плісневим і променевим грибам, уробактеріям, винтоподібним бактеріям і спірилам;
2. фаза реконструкції настає при зниженні температури до 30 оС. За цих умов розпочинається стрімкий ріст грибів та підвищений газообмін. Аміак, як продукт компостування, утворює органічні сполуки, а відношення С : N знижується. Тривалість фази розкладу 2-3 тижні, протягом яких найефективніше функціонують променистий грибок, зелена плісень, дріжжові грибки, плісень головчата, спірили, вілохвостки;
3. у фазу синтезу розпочинається прискорене заселення комахами (мокрицями, дощовими грибками, плісенью головчатою, зеленою плісенью, плісенню лієчною, вілохвостами, панцерними кліщами, жужелицями, личинками журчалки), компостними черв’яками, які суттєво впливають на подрібнення, а також на перемішування органічних і мінеральних складових частин компосту, який набуває характерного темного забарвлення. Із завершенням даної фази поживні речовини стають легкодоступними рослинам;
4. фазі дозрівання відповідає вирівнювання температури компосту. В цей період потреба в кисні різко зменшується, практично відсутні процеси розкладу. Компост набуває рихлого стану, землистого забарвлення, лісового запаху. Співвідношення між С:N = 20:1. Він повністю дозрівший і його можна використовувати в якості добрива. Протягом даної фази в компості ефективно функціонують сінокосці, вілохвостки, довгоножки лучні (личинки), личинки жужелиці, гнойні черви, мокриці, панцирні кліщі, личинки мертвоїда, мурахи, личинки пластоусого жука, дріжжові грибки, медведка звичайна, зелена плісень;
5. гуміфікація є кінцевим продуктом компостування. Протягом даної фази в компості поселяються пауки-скакуни, мурахи, вілохвостки, нематоди, жужелиці, мокриця, мала білозубка,  ківсяки, великий дощовий черв’як, панцерні кліщі, водорослі, травневий хрущ, які забезпечують стабільність гумусових форм і легкодоступність поживних речовин рослинам.